Теоретичний блок

З досвіду роботи організації навчання за напрямком «цивільний захист та безпека життєдіяльності»

у навчальному закладі

«Цивільний захист» в Кіровоградській області показав, що в умовах впровадження кредитно-модульної системи навчання, потрібні принципово нові підходи як до викладання навчального курсу, так і до його методичного забезпечення (виділення окремих блоків-модулів, розробка нової робочої програми, лекційних та практичних занять, критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів, які вивчають вказаний курс).

На сьогоднішній день головними нормативними документами, що регламентують порядок планування та викладання дисциплін, пов'язаних з безпекою, є ряд наказів, законів та положень.

З цих документів випливає, що кількість годин, передбачених для вивчення нормативної навчальної дисципліни, не може зменшуватися при розробці та перегляді освітньо-професійних програм без погодження з Держгірпромнаглядом, з ДСНС та Міністерством освіти і науки України.

Крім того, заплановані  проекти навчальних закладів освіти обов'язково повинні містити розділи з питань цивільного захисту та охорони праці.

Останнім часом у структурах деяких освітніх програм стала виявлятися тенденція до об'єднання трьох дисциплін: «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці» та «Цивільний захист» в єдину – «Безпека життєдіяльності» зі звичайним скороченням навчального навантаження.

         У роботі навчального закладу  «Безпека життєдіяльності» складається з трьох модулів:

 Модуль 1. «Охорона праці»

 Модуль 2. «Безпека життєдіяльності»

 Модуль 3. «Цивільний захист»

         При детальному розгляді змісту цих модулів питання, з яких вони складаються та їх послідовність, є не зовсім зрозумілими.

 На жаль, це не єдиний приклад. Свою педагогічну діяльність викладачі дисциплін циклу «Безпека життєдіяльності» будують на основі декількох документів:

         1. Програми нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» для  навчальних закладів освіти, затвердженої першим заступником Міністра освіти і науки України;

2. Програми нормативної дисципліни «Основи охорони праці», але викладання  питань курсу «Цивільний захист» не є своєчасним, оскільки цей матеріал важко сприймається  здобувачами освіти.

Тому викладання безпеки життєдіяльності, основ охорони праці та цивільного захисту розпланували  за семестрами.

У контексті з методикою викладання та міжпредметними зв'язками, найбільш правильно спочатку викладати основи курсу «Безпека життєдіяльності», а курс «Цивільний захист» – як його продовження.

Тому  продовженням циклу навчальних дисциплін, розпочатих «Безпекою життєдіяльності», є «Цивільний захист».

         Вивчення здобувачами освіти цієї нормативної дисципліни передбачається відповідно до Конституції України (згідно з якою, забезпечення життя та здоров'я людини є обов'язком держави, оскільки людина та її здоров'я є найбільшою цінністю) та на виконання вимог концепції ООН «Про сталий людський розвиток», а також Кодексом цивільного захисту України. «Цивільний захист» є обов'язковою дисципліною, яка включається в навчальні плани як нормативна і самостійна.

Відповідно до нормативних документів курс «Цивільний захист» повинен зберігати свою самостійність за будь-якої організаційної структури   закладу.  Актуальність введення в навчальні плани нормативної дисципліни «Цивільний захист» обумовлена тим, що нинішні здобувачі освіти  в майбутньому - потенційні керівники підприємств, організацій та інших об'єктів, а значить - майбутні пропагувальники цивільного захисту.

Незалежно від профілю спеціальності, вони повинні бути підготовлені до того, щоб організувати вирішення завдань цивільного захисту у випадку виникнення надзвичайних ситуацій місцевого й об'єктового рівнів і, звичайно ж, мати вичерпні знання з профілактики надзвичайних ситуацій, надзвичайних подій, нещасних випадків тощо.

Таким чином, майбутній керівник повинен уміти організувати і забезпечити не тільки індивідуальну безпеку, але й безпеку колективу людей, прийняти правильні рішення щодо їх захисту від можливих наслідків аварій, катастроф, стихійних лих.

Об'єднання ж дисциплін та викладання дисципліни «Охорона праці» (замість двох дисциплін: «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі») раніше, ніж дисципліни «Безпека життєдіяльності є недоцільним, оскільки  більшість здобувачів освіти  не мають достатнього уявлення про їх подальшу роботу, а тому не бачать сенсу вивчення цих дисциплін, внаслідок чого у них виявляється низька мотивація до освіти із зазначеного напрямку.

Таким чином,  не слід недооцінювати роль наук, пов'язаних з безпекою, у формуванні професійних навичок  абсолютно всіх здобувачів освіти.

 Крім того, у  навчальному закладі слід дотримуватись саме ступеневої схеми вивчення зазначених дисциплін, оскільки усвідомлення необхідності набуття знань з «Цивільного захисту» та «Охорони праці в галузі» приходить до рівня набуття компетентності лише після отримання базових знань у сфері безпеки життєдіяльності, набуття стійких уявлень про характер технологічних процесів та специфіку роботи школи.

Тільки в такому випадку можна бути впевненим, що  керівник, озброєний такими знаннями, матиме достатній рівень підготовки та знання, необхідні для забезпечення не лише особистої безпеки, але й збереження життя та здоров'я своїх підлеглих в будь-яких надзвичайних ситуаціях.

Учителі, які викладають цей предмет, повинні завжди пам'ятати про формування знань, необхідних для безпечної життєдіяльності вихованців, насамперед, в умовах території, де вони проживають, умінь діяти в екстремальних ситуаціях. Практичне використання учнями здобутих знань у повсякденному житті є показником-ефективності роботи вчителя з безпеки життєдіяльності та цивільного захисту.